Рідна

Ай паре с землі пала чорнозем
козак на коні із ржавим мечем
на жовто блакитниму фоні розсікає проміні сонця що світять на рідне замучене і прямо до корня обвите почуттям боргу за свою батьківщину
за свою родину до смерті
в Києві чи на Волині
Сонця нема та ти сумна
Сльози та сум біля вікна
Милого не видно через туман
Молитвами в слід і по вітрам
В колодці зазеленіла вода
Лелеки полетіли від суму на даль
Чекати рідне дома чи медаль
Ватман вицвів і засох пензаль
Зібрати в кулак всю ту міць України забрати своє нехай навіть руїни пройшовши по кісткам братів і до нині незломні не забуті навіть в домовині
А ви орки що як далі із самого початку видно що у фіналі
Червоним шатром для вас кінчиться акт і ми підем далі